Це не про героїв і не про жалість. Це про людей, які самі вирішують, як їх бачити.
Плівка і ручний друк додають зображенню матеріальність і напругу.
Проект продовжується та відкритий для всіх, хто потребує самопрезентації себе через образ чи дію.
Це не про героїв і не про жалість. Це про людей, які самі вирішують, як їх бачити.
Плівка і ручний друк додають зображенню матеріальність і напругу.
Проект продовжується та відкритий для всіх, хто потребує самопрезентації себе через образ чи дію.
Це не про героїв і не про жалість.
Це про людей, які самі вирішують, як їх бачити.
Тут немає єдиного образу. У кожному кадрі своя позиція, свій настрій і свій спосіб тримати себе перед камерою.
Студія не ховається. Відкриті локації не прикрашаються. Умови зйомки залишаються видимими і стають частиною зображення.
Плівка і ручний друк залишають у фотографії зерно, щільність і нерівний тон. Зображення не ідеалізується, воно зберігає свою матеріальність.
Під кожною роботою тільки ім’я та вік. Без пояснень.
Це не про травму як завершену історію.
Це про людину, яка сама визначає, як бути в кадрі.
Проект продовжується та відкритий для всіх, хто потребує самопрезентації себе через образ або дію.